Вся правда про ФОП, працівників та підприємців
Кандидат: Я Junior програміст. Закінчив курси й почав шукати роботу. Але всі компанії пропонують оформити ФОП. Кажуть, що це законно і їхні юристи та бухгалтери з усім допоможуть. Багато моїх друзів теж відкрили собі ФОП і радіють, що це зручно та й податків менше платити. Читав у Вашій статті, що все ж потрібен трудовий договір, а ФОП це якось неправильно. У чому різниця? Якщо роботодавець радить, то це має бути правильним, чи не так? Я не хочу нікого звинувачувати, а хочу тільки для себе розібратися.
Дякую дуже вам за запитання і що цікавитеся цим питанням.
От уявімо таку ситуацію. Держава ухвалила спеціальний закон за яким всі лікарі-хірурги в країні отримують спеціальні привілеї. За цим законом кожен лікар-хірург має заповнити 1 заяву і його занесуть у спеціальний реєстр хірургів. Всі зареєстровані будуть сплачувати тільки один спеціальний податок у розмірі 1% від доходів. Ніяких ЄСВ, жодних податків для їхніх роботодавців, жодних військових зборів. Дуже проста звітність: один раз на рік треба подавати один листок податкової декларації і все.
Держава спеціально розробила такі умови, щоб лікарям-хірургам було простіше працювати, щоб вони отримували більший дохід на руки, щоб популяризувати цю професію і т.д.
Питання до читачів: будучи програмістом чи людиною іншої професії — чи погодились би ви вдавати себе за хірурга, тільки щоб отримати спеціальні умови роботи, оптимізувати та сплачувати тільки 1% податків?
Всі люди різні, тому думаю, що буде певний відсоток читачів, які скажуть: так, звісно, якщо держава не перевіряє при реєстрації хто ти такий і не просить підтвердити кваліфікацію, а просто заносить в реєстр хірургів на основі заяви, то я зареєструюся, щоб менше платити податків і не морочити собі голову зі звітами у податкову.
Але, все ж більшість психологічно дорослих, освічених, професійних людей скажуть: звісно ні, я не буду ставати учасником якоїсь системи й вдавати себе за людину іншої професії тільки, щоб отримати вигідніші умови.
Ситуація з хірургами уявна, але, на жаль, ситуація з підприємцями є справжньою у нашій країні та існує роками.
Так сталося, що тисячі людей, які не є підприємцями, а є найманими працівниками, вирішили видати себе за підприємців з однією метою — щоб платити менше податків. Їхні роботодавці не тільки не перешкодили цьому, а почали сприяти. Хоча я думаю, що роботодавці це і придумали, бо їм це найбільш вигідно. Одна тільки можливість звільняти працівника у будь-який час чого варта.
ФОП розшифровується, як фізична особа-підприємець. Ключове слово тут ПІДПРИЄМЕЦЬ. Це власник малого і середнього бізнесу, який провадить підприємницьку діяльність на власний ризик і за рахунок власних ресурсів. В залежності від виду діяльності та інших умов є різні групи: перша, друга, третя. Їх відрізняють певні економічні умови їхньої діяльності.
Є міф, що ФОП, наприклад, третьої групи, який платять 5% податків + ЄСВ, всю решту грошей забирають собі у вигляді прибутку.
Але заздрити тут немає чому.
Якщо це справжній підприємець, то він так не робить, навіть, якщо у нього немає найманих працівників і він працює сам на себе. Тому що справжній підприємець зі 100% грошей, які зарахували йому на рахунок сплатить 5% + ЄВС податків з цих грошей, а потім ще й покриє всі витрати, пов'язані з виконанням цієї роботи чи послуги: вартість матеріалів, оренду офісу, оплату субпідрядникам, вартість платних систем, якими він користується тощо. Ці витрати можуть займати й до 90%. Решту він забирає собі, які свій власний чистий дохід. У мене є знайомі підприємці, які отримують отого чистого доходу менше, ніж люди, які оформлені як наймані працівники за трудовим договором.
Справжня підприємницька діяльність — це ризикова і невдячна справа. Бо підприємці зазвичай працюють більше, а отримати можуть менше, ніж та сама людина, яка працює за трудовим договором з 9 до 18 і не несе жодної відповідальності за результат діяльності бізнесу.
Думаю, що дуже багато історій ви можете дізнатися самостійно від ваших знайомих чи друзів, які є підприємцями та тримають свою власну майстерню, невелике виробництво, надають послуги чи тримають якийсь магазин. Особливо у карантино-кризові часи вам детально можуть розповісти настільки це невдячна і ризикова справа працювати там, де тобі не падає кожного місяця зарплата на картку. Але це і добровільна справа, бо ніхто не може змусити людину ставати підприємцем.
Спеціально для ФОП державою розроблені закони, правила, процедури. Їх розробляли саме з урахуванням, того, що людина займається підприємницькою діяльністю. Це окрема галузь зі своїми правилами, які відрізняються від тих, які існують в інших сферах.
Кому яке діло, що я зареєстрований як ФОП? Це ж ні на що не впливає.
Повернемося до хірургів. От уявіть, що держава вирішила викликати всіх хірургів на якусь надзвичайну ситуацію. Державні службовці відкривають реєстр, а там 200 000 зареєстрованих хірургів.
Але трапилося так, що декілька років до того, хірургами реєструвалися люди, які просто хотіли платити менші податки й жодного стосунку до медицини не мають. Виявляється, що із тих 200 000 людей у реєстрі тільки 10 000 є справжніми хірургами, а решта є програмістами, дизайнерами, продавцями, маркетологами, HR-ми і тд. Вплине така ситуація на розвиток подій? Напевно, що так.
Або уявіть, що держава вирішила закупити всім хірургам обладнання коштом міжнародних організацій, але знає, що у реєстрі є люди, які не є хірургами. Як вирішити державі скільки і якого обладнання замовляти, якщо вони не знають реальних цифр кількості працівників цієї галузі.
Або вирішить провести навчальні курси з підвищення кваліфікації. Кого із тих 200 000 людей вони повинні запросити й на яку кількість розраховувати?
Багато хто з нас читав, що уряди інших країн, наприклад, Великобританії чи Німеччини, у період карантину виплачують своїм підприємцям та самозайнятим особам по декілька тисяч євро (фунтів) допомоги. Уряди знають, що ці люди не отримують зарплату щомісяця та не можуть продовжувати діяльність через карантин. Тому саме цій категорії підприємців виплатили державну допомогу. Допомогу отримали також незалежні консультанти, фрілансери, коучі, тобто всі, хто працюють з різними замовниками послуг і не отримують постійної зарплати.
В Україні нічого нікому не виплатили. І не тільки тому, що у нас бідна держава, у якої немає на це коштів у бюджеті. Проблема ще і в тому, що, навіть, якби держава захотіла заплатити такі кошти, то вона б не знала кому їх платити. Зараз держава не знає хто є справжнім підприємцем, а хто є фактично найманим працівником що юридично видає себе за підприємця.
У цій системі повний безлад. А знаєте хто постраждав? Правильно, справжні підприємці, які за будь-яких умов залишилися ні з чим. Першій і другій групі ФОП пообіцяли хоч на дітей щось виплатити, а про третю групу і не згадували, бо там повний безлад і держава у такі строки не розбереться хто є хто. Це якби перед вами поставили 10 000 мішків з перемішаними рисом, горохом, гречкою і попросили виконати роль Попелюшки та все розсортувати.
Таким підприємцем є і я. Я ФОП третьої групи, який не отримує зарплату від жодного роботодавця, а провадить незалежну HR-діяльність. У період карантину звісно, що багато проектів закрилось, але постійні витрати (оренда офісу, податки, оплата HR систем, обслуговування банківських рахунків, інтернет, пошта і багато чого іншого, що пов'язане з виконанням роботи) залишились. І підтримки від держави тут дуже не вистачає, хоча консультантам жалітися тут треба найменше з усіх підприємців.
За таких самих умови тисячі підприємців по всій країні просто виживають і крутяться хто як може, у тому числі порушують умови карантину наражаючи себе і свої сім'ї на небезпеку, з метою хоч щось заробити на життя і покрити постійні витрати.
Може, якби держава знала справжню кількість підприємців (а в реальності це набагато менше, ніж зареєстрованих), то змогла б виплатити хоча б мінімальні суми допомоги.
В тому, що така ситуація склалася (я про безлад у системі ФОП, а не про карантин) дуже винна держава. Вона повинна була з самого початку не допустити, щоб серед справжніх підприємців опинилися люди, які не мають жодного відношення до підприємництва. Це звичайна безвідповідальність з боку держави. І йдучи на поступки великим компаніям і закриваючи й далі на це очі, ситуація кращою не стає.
Великі компанії теж зробили свій внесок. Вони разом з юристами розробили схеми та роками переконували своїх працівників, що це все нормально і законно. Юристи, які допомагають своїм клієнтам обходити чи порушувати закон — це, мабуть, те саме, як і лікар, який радить пацієнту лікувати пневмонію чаєм з липи. Тимчасово може й допоможе, але у далекій перспективі може тільки нашкодити.
Подумайте, що крім питання податків ще є велика кількість напрямків державного регулювання. Держава проводить аналітику та використовує статистичні дані за кількістю зареєстрованих підприємців. Держава готує плани економічного розвитку, плани допомоги, програми освіти, кредитні політики та програми, організовує умови діяльності, видає закони й т.д. Є співпраця з міжнародними організаціями. І коли точна кількість справжніх підприємців невідома, то і результати всіх проведених дій можуть бути хибними та неефективними. Через це можуть страждати цілі сектори економіки.
Якщо ви програміст, то знаєте, що у будь-якій системі повинен бути порядок. Навіть маленький недолік-баг у майбутньому може привести до серйозних наслідків і порушення роботи цілої великої системи.
Що робити тепер?
Знаю, що на 9 із 10 співбесід кандидату IT сфери чи рітейлу (так, ця схема оформлення стала популярної і серед продавців та в інших галузях) запропонують оформлення на ФОП. Є дуже великий шанс, що якщо кандидат відмовиться і попросить оформити його на трудовий договір, то роботодавець може, навіть, відмовити у працевлаштуванні.
Тут є декілька шляхів вирішення:
1. За таких умов кандидат може не ставити ультиматуми, але може ПРОІНФОРМУВАТИ свого потенційного роботодавця, що він хотів би не бути вдаваним хірургом, точніше вдаваним підприємцем, а працювати як годиться згідно з трудовим договором. Юридично у кожної компанії є можливість оформлювати працівників за трудовими договорами. Це не питання можливості, а питання бажання роботодавця.
Попит завжди народжує пропозицію.
Коли від кандидатів буде великий попит саме на трудові відносини, роботодавцям нічого не залишиться, як підтримати й оформлювати людей правильно.
2. У своєму резюме чи в оголошеннях на сайтах пошуку роботи можна написати фразу в розділі побажань для роботодавця поруч з вимогами до кави й офісу: "Віддам перевагу офіційному працевлаштуванні за трудовим договором".
Роботодавці знатимуть, що оформлюючи людей правильно, вони зможуть отримати більшу кількість кваліфікованих кандидатів, які погодяться у них працювати.
Будь-яка професія ніколи не є обмеженою стінами однієї компанії. Все, що ми робимо кожного дня, кожне наше рішення, кожний наш принцип на щось впливає. Одна людина десь далеко з'їла недосмаженого кажана й вплинула на цілий світ.
Працівник, який вирішив оформитися представником іншої галузі, теж має вплив не тільки на свої власні доходи, але й на цілу галузь, а інколи, й на цілу економіку.
